Особисте

Книжку купити – свято собі зробити! #книжковий_запій

Книжку купити – свято собі зробити! #книжковий_запій

12.06.2017

Кажуть, що для того аби про людину сказати все – варто подивитися на книги у неї в бібліотеці)))

Моя бібліотека схована від цікавих очей))) Моя бібліотека – це моє сокровенне, особисте. Її бачили лічені люди (тільки дуже близькі) але й вони не стримували свого здивування деякими збірками або окремими виданнями. Ні! Нічого забороненого (станом на 17.05.17) Уточнюю дату, бо все так швидко змінюється, що завтра можуть заборонити щось: або видавництво, або автора, або можуть ввести обмеження на кількість сторінок в одному примірнику або ввести квоту на кількість друкованих символів на одного члена родини, а можуть і податок на читання друкованих книжок ввести. Тому уточнюю, що станом на 17 травня 2017 року нічого забороненого у моїй бібліотеці немає) нічого коштовного чи антикварного не маю, ніяких стародруків….. )))) але і без цього там є незвичні для пересічного українця видання.

Раз-два на рік я виділяю час для того аби проїхати по книжковим магазинам, з’їздити на Петрівку і зробити запас на кілька місяців. Дуже рідко користуюся інтернет-магазинами – тільки тоді, коли конкретно знаю, що хочу придбати. тож, до дня народження я зробила собі подарунок: книги!!!
Щороку стає все складніше і складніше підібрати для себе книги, що хочеться читати, але я розумію, що не читати – просто не можу!!!
Книги поділяються на ті, що я читаю:
-  в робочі дні, вечором перед сном
-  у відпустці
-  у відряджені
-  коли хворію
-  в літаку, між стиковками рейсів, в поїзді, в автобусі
-  на пляжі

Це все різні книги, напрямки, стилі. Я не буду читати те, що звикла читати на пляжі у звичайний день перед сном, я не буду читати те, чим насолоджується моя душа в транспорті на людях, бо я не тримаю емоцій: я можу плакати, сміятися, обурюватися і навіть інколи розмовляти з книгою, або з окремими героями)))

Книги я обираю з принципом: відкриваю на першій-ліпшій сторінці і читаю. Якщо випадкова сторінка прочитана і я перегорнула наступну, то це вже вірна ознака, що я її купую.

Книги в літаку чи на пляжі мають бути у м’якій палітурці, а всі решта – тверді. Папір має бути білий, літери чіткі, великі, поля широкі. Якщо цікаве видання не відповідає моїм критеріям, то я все одно купую, але потім починаю чекати коли вийде перевидання аби купити його для своєї бібліотеки, а попереднє віддаю в хороші руки.

Широкі поля для мене важливі))) Певно в дитинстві мені погано пояснили, що писати на полях книг не можна, або я прослухала цю науку, або мені взагалі про це нічого не сказали))) Я люблю читати книгу з олівцем! Інколи для того, щоб потім швиденько знайти потрібне місце в книзі, але інколи для того, щоб перечитавши твір через 5-10-15 років побачити чи змінилися мої погляди чи так вже важливо через роки та інформація, що здавалося важливою колись.
Всі книги я вибираю сама на свій власний смак, але є ще кілька категорій книг які я читаю тоді коли:
-  коли щось не розумію
-  коли сприймаю автора (знайомого мені чи ні особисто), як розумну цікаву людину і його видання – це як поспілкуватися з ним особисто
-  знаю автора особисто (от просто знаю особисто :) )
-  хочу зрозуміти людину. Тоді я спитаю у неї, а що ти порадиш мені почитати? і читаю. Читаю аби зрозуміти наскільки ця людина тобі близька, чим вона захоплюється.
-  людина, якій я довіряю порадить мені прочитати.
-  книгу мені подарували. !!! Друзі, в цей момент не варто радіти, що ви тепер знаєте, що мені подарувати)))) В моєму випадку книга – найцінніший подарунок, але тільки близькі люди знають що мені можна дарувати))) Тож, якщо ви не автор, то краще не ризикувати)))))

Бувають складні випадки))) я питаю, що ти порадиш мені почитати, а людина каже: тут такий серіал класний бачив – скачай собі! На сайті такому-то можна скачати в хорошій якості безкоштовно!!!! …. Ну, певно, все зрозуміло…. Хоча тут буде чесно визнати, що сама грішу інколи подивитися фільм на безкоштовному ресурсі, але це виключно в тому разі, якщо на ліцензійних каналах його немає за будь яких причин. Ви думаєте, що я така правильна тільки іміджу? – ваше право! Але я, як митець, що має в родині композитора і кінорежисера, як людина, що останні 12 років свого життя присвятила збереженню та популяризації української культури як традиційної так і сучасної, яка стоїть на захисті авторських прав майстрів мене дратує до стану афекту коли в соціальних мережах починають обговорювати де скачати книгу, фільм, музику, щоб не купувати, а так! «на шару».

Люди, мені давно хотілося вам сказати, та нагоди не було, а тепер певно вже варто: шановні, якщо ви не будете платити за контент - книги не будуть видавати, якщо ви не будете платити авторський гонорар, то автор не буде писати!!!! Невже це не зрозуміло????

Невже комусь ще потрібно пояснювати, що наступний якісний і цікавий фільм буде знятий не тоді коли будуть мільйонні безкоштовні перегляди на сайтах піратах, а тоді, коли ви підете в кінотеатр, купите квиток, або придбаєте ліцензійний диск, або будете переглядати безкоштовно на офіційному сайті виробника (він тоді хоч на рекламі заробить)

Стоп!!! Щось не туди я пішла і не затим!!! Про книги!!!!
Хто ще пам’ятає про що була мова на старті – читайте далі. Хто забув – перечитайте, або я нагадаю: по бібліотеці можна зрозуміти якщо не все, то багато про людину.

Так ось:
Дивіться, що я купила нещодавно:

Тут є книги і для вечора буднього дня і для вихідного, і на море можу летіти, тут є автори, яких я знаю, є ті з ким відчуваю діалог, є ті книги, що прочитаю аби зрозуміти іншого, є ті, що порадили друзі.
Ну, що? хто з вас саме так мене уявляв? Чия думка не змінилася?
Залишити коментар можна... якщо хочете, тоді це буде діалог)))