Він був громадянином Російської імперії, проте народився в українському Миргороді, а помер у Полтаві. За свого життя був маловідомим на Батьківщині. Але його твори охоче друкували за кордоном. Його ім’я – Панас Рудченко.

Для більшості з нас він відомий, як геніальний класик української літератури Панас Мирний. Власне, це була передмова. Казка ж буде далі…

Але я ніколи в житті не думала, що зараз писатиму те, що пишу, бо навіть не могла уявити собі, що для нас українська література настільки невідома…

Коли я була маленькою, бабуся розповідала мені багато казок. Звісно, з часом одні й ті ж казки дивним чином змінювались до непізнаваності. Ще з тих пір пам’ятаю казки про Морозенка, про розмінний рубль, про зозуленьку-матінку, про соловейка, про Правду і Кривду та багато інших.

Інколи були просто повчальні історії з життя, що розповідались у казковій манері.

Вже у дорослому віці я дізналась, що то реальні життєві ситуації, наприклад, про долю бабусиних односельчан.

А деякі казки, які я спочатку чула від бабусі, потім знаходила в хрестоматіях з класичної української літератури, вже осучасненими. Одна з них – казка про Морозенка, яку написав Панас Мирний. Це сумна історія про бідну селянку Катрю, її єдиного сина Пилипка та злого Морозенка. Тут, як і в багатьох творах Панаса Мирного, кінець – трагічний.

А казка на те й казка, щоб іти в люди, передаватись із уст в уста, ставати добрішою. Ось тому я й вирішила осучаснити її. Але, між нами кажучи, все що я додала до казки, було в перших двох коротеньких реченнях та у повчальному фіналі.

Чесно кажучи, була впевнена, що в моєму оточенні багато людей, які знають казку про Морозенка, написану легендарним Панасом Мирним. І вони з легкістю впізнають її!

Та де там… Реакція була вкрай несподіваною: особистості, які публічно вболівають за українську культуру, виявилися добре обізнаними з біографіями і творчістю радянських письменників, та з рішеннями ЦК ВКПб. Але аж ніяк не з перлиною української класичної літератури...

Добрі люди звинувачували мене в реінкарнації «совєтчини», радили більше читати українську літературу. А ще – пошукати персонажів з української міфології. Шановні, а хто ж тоді Морозенко?!

Я уважно всіх вислухала і терпляче чекала, що, може хтось, ну хоч хтось один, згадає про Морозенка… Я ж навіть натякнула в своїй статті, що «Це казка в казці. Обізнані з українською класичною літературою зрозуміють, про що я :)». Як же так? Невже нікому не йойкнуло???

Щось підказує мені, що Панас Мирний, коли був маленьким, від своєї бабусі теж чув давню казку про Морозенка… А через багато років написав свою, хоч і трагічну.

То коли ж я пропустила момент люстрації Панаса Мирного??? Шановні, чим вам класик не догодив? Ще за свого життя він переслідувався російською владою за те, що писав українською мовою. А тепер виявилось, що й після смерті подяки не отримав…

Чому ви так спокійно впускаєте в життя своїх дітей Лунтіка, Фунтіка і Шрека, Машу і Ведмедя, але, при цьому, Діда Мороза боїтеся, як прокаженого? Ви купуєте їм іграшки, які уособлюють цих персонажів, показуєте їм мультики, даруєте книги. Але табу на Діда Мороза – то святе.

Шановні, я вкотре наголошую на тому, що я не «проти» Святого Миколая чи «за» Діда Мороза. Я хочу, щоби в діток не забирали казку! Щоб вони вірили в диво, яке трапляється з ними і на 19 грудня, і в ніч на 1 січня.

Друзі, раджу вам ознайомитися з творчістю Панаса Мирного, особливо – з маловідомими сторінками його таланту. А щоб зрозуміти, наскільки він є актуальним в усі часи – прочитайте повість «Голодна воля». Навіть сьогодні, майже через півтора століття, цей твір не втратив своєї актуальності. Історія повторюється з тими, хто з нею не знайомий.

P.S. Тепер, я думаю, що ви зможете переглянути мою новорічну казку вже по-іншому))).

А обговорення, що спонукало мене на цю статтю на моїй сторінці у ФБ

Чекаю на ваші відгуки)))

Історична довідка:

Панас Якович Рудченко (Панас Мирний) – 1849-1920 рр.

Ще замолоду Панас Мирний був пов’язаний з революційним визвольним рухом, тому був змушений конспіруватись протягом свого творчого шляху. За життя був маловідомим на Батьківщині. Але його твори охоче друкували за кордоном.

Він завжди підтримував тісні зв’язки з діячами української культури — Іваном Карпенком-Карим, Миколою Лисенком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Марією Заньковецькою.